Hledím tam a hledím zpět, hledám tam a hledám v sobě, co zbylo tu
po mě? Zasazené stromy v sadu, nemám, nemám žádnou vadu,
proč měl bych se zase vracet sem? Co je tam za lesem? Hluboké kořeny,
černé jako skála, za kterou slunce už dávno zapadlo. Zapadlo na mnoho
let a generací a vrací se mi moji předci, kteří v zapomnění mysli, bdí
nad námi jako svatí, velcí…   Myslitelé dávných rodů. Já teď stojím tu,
na půdě teplé, jako krev člověka  a čekám co bude…

 

Я дивлюсь туди уперед і дивлюся назад, щось шукаю там в світах, видивляюсь в собі, що лишу
по собі? І дерев повен сад, і не маю, не маю я вад,
То чому б яж знов вертатись сюди? Що за лісом отим?  Корені в глибину,
Чорну, наче бескид, за який вже давно пішло сонце спочить. Спочива купу
Літ, поколінь, і вертаються до мене мої предки вертають назад, які роздумуютьі міркують собі про щось у в забутті,
І пильнують за нас,  як величні святі… Мудреці давніх родів. І стою я отут,

На землі, що гаряча, мовяк кров людини, і чекаю, що ж буде…